Марихуана планчик Лакинск

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Эй, чуваки, привет от вашего любимого наркомана рэпера! Сегодня я вам расскажу историю, как я купил шишки марихуаны и залетел на выборы президента.

Все началось с того, что я решил сделать небольшую закладку. Purple Haze - моя любимая сортовая марихуана, вот и решил я себе немного запастись. Пошел к своему дилеру, который впаривает всем некачественные шишечки, но что поделаешь, когда других вариантов попросту нет.

Я был готов потратить все свои сбережения на эту зеленку, так что одел на себя свой крутой наркоманский образ - широкие штаны, обветренную футболку и стоящую на задних двухколесную скейтборд. Встретился с дилером в парке, где я обычно закидываю свои дурные вещи.

Дилер, небритый тип с колючей бородкой, подошел ко мне и протянул мне пакетик с шишками. Я хотел убедиться в качестве товара, поэтому отвязал пакетик и приложил его к носу. Чувственный аромат перорального употребления заставил меня улыбнуться.

"Окей, чувак, я беру!" - сказал я, кивая дилеру. Я достал свой кошелек с бабосами и залил его в карман дилера. Он быстро скрылся в кустах, а я остался с пакетиком в руках и огромной улыбкой на лице. Вот это была покупка!

Радость заполнит мою жизнь, пока я не заметил, что на улице начала смеркаться. Клиниться начало излишне, и я понял, что пришло время закинуть шишечку. Я нашел удобное место, сел на скейтборд и приступил к делу. Следующие несколько часов я ощущал себя настоящим летающим героем. Весь город стал цветным, и я видел галлюцинации, которые суровый реальный мир мне не даровал.

На следующий день я проснулся с некоординированными движениями и долгими путаными волосами. Мое лицо отливало бледностью, а в глазах читалось только одно - мука. Я решил, что пора выйти в свет и посмотреть, что там у нас происходит в мире.

И каково же было мое удивление, когда я узнал, что сегодня день выборов президента! Я сразу же почувствовал, что это судьба, и мне нужно попасть туда. Но как? У меня же все еще оставалось немного запаса моей любимой purple Haze.

Я решительно встал с кровати и начал готовиться к походу на участок. Нарядился в свои крутые штаны, найденные на блошином рынке, и футболку с надписью "High Life". Возьму еще старые кроссовки и все будет идеально.

Пришел я на участок, и сразу же началось. Группа старушек сидела возле урны голосования, готовясь принять эти самые голоса. Я почувствовал себя героем комиксов и сделал шаг вперед.

У меня под мышкой притаилась бутылочка зеленки, которую я собирался использовать в качестве альтернативного инструмента. Все было просто - прикинуться, что закапываю голосование, а на самом деле - просто пролить зеленку на урну. Я сжал бутылочку в руке, приоткрыл крышку и начал свое смертельное действие.

Зеленка из бутылочки вспенилась и покрыла урну голосования зеленым слоем. Я смотрел на свое произведение и улыбался. Моя маленькая шалость была совершена.

Я понимал, что мой голос не имеет значения в этом большом политическом цирке, но это был маленький протест от наркомана рэпера. Моя жизнь, наполненная закладками и пероральным употреблением, оставляла следы даже на этом серьезном мероприятии. Я был частью всего этого, и это было потрясающе.